пятница, 29 октября 2010 г.

Пейзаж

четверг, 28 октября 2010 г.

Пригоди Квадрата Гіпотенузи, або Геометрія маразму

Жив собі Квадрат Гіпотенузи, який, доки все сходилось, завжди дорівнював сумі Квадратів Катетів. Якось Гіпотенуза вирішила скочити в гречку з Тупим Кутом. І поки вона собі насолоджувалась грішним життям, то її Квадрат оцінив ситуацію і теж почав жити по власних твердопереконаних аксіомах. Була в нього мрія потрапити до Бермудського трикутника, бо по його уявленнях то - найкрутіший трикутник із усіх існуючих.
Покинув він межі своєї прямокутно-трикурної реальності в точці А і пішов-пошкандибав в іншу площину до точки Б. Ішов він просторами геометрії через гори Паралелепіпедів і ліси  Котангенсів аж дійшов до Таблиці Піфагора. Ішов по ній так довго, що почав задумуватись над варіантами прорахунку її площі, аби щоб хоч якось оцінити своє місце розташування, але так, як в його теоремі ця формула розрахунку була недосяжною для простих смертних, як він, то доводилось іти так навпростець без компаса і підручних засобів картографії. В таких хороших умовах зайшов Квадрат Гіпотенузи в ліс Помилок і заблукав на його просторах Роздумів.

Ну іде він собі тим лісом, іде, а на зустріч - Один. Підійшов він до Один тай питає:
-    Здоров! Я Квадрат Гіпотенузи, а ти що за один?
-    Доброго тобі здоров’ячка, Квадрате Гіпотенузи! Я Один. Тут ходжу собі, шарюсь в помилках, відпочиваю.
-    Чаво? …а мене, що тут по твоєму четверо? – Взлився Квадрат Гіпотенузи, не розуміючи, що ж це таке коїться.
-    Та заспокойся ти, кажу, мене звати Один. Тебе теж один, але не звати.
-    Я знаю, що я не з вати, я із дорівнює і ще із пів сотні інших категорій. Ну ладно, розказуй, що ти за один такий Один?, як сюди потрапив?
Один співчуваючим поглядом глянув на Квадрата Гіпотенузи і каже:
-    Та, розумієш, іноді то джерело, звідки геть усе черпають постійно хтось любить каламутити. І якщо шефи нашої реальності випивають те, що там накаламучено відразу починають творити такі чудеса, що Один туда, Один сюда вже ролі не грає. В театрі, де я не граю ролі не цікаво, тому ось і результат. Я розумію, я собі маленький такий Один, але теж маю право на якусь повагу. Та тільки те, що думаю здебільшого лише мене й цікавить. Краще тут перебуду доки все вляжеться.
-    А ти не чув, може, про Бермудський трикутник?
-    Чув, але кажуть що там всі кути тупі, в ньому все зникає, тому туди краще не ходити.
-    Тобто, якщо туди не ходити, а пливти, їхати, або летіти, то можна?
-    Ну я не знаю, я лише Один, мене мабуть замало щоб відповісти на таке складне запитання…
-    А ти Один чого, кількості чогось, чи просто індивід такий собі?
-    Ну я можу бути один всього, або один нічого, наразі я один того, що ти бачиш.
-    Тобто ти можеш трансформуватись у що небудь?
-    Ну в принципі можу, але лише одне.
-    А одною формулою можеш бути?
-    Можу.
-    А можеш стати формулою розрахунку площі Таблиці Піфагора?
-    Ось…. На.
Ошарашений такими можливостями свого друга Квадрат Гіпотенузи роздуплився де він, що й до чого тут, та й мовить до Один:
-    А одним літаком ти можеш бути?
-    Можу і одним аеродромом з літаками, при павильному відношенні до мене.
І став Одни одним літаком, на якому Квадрат гіпотенузи полетів до Бермудсього Трикутника. Летіли вони одну мить, якою теж був Один і нарешті прилетіли.
Зустрічає їх Бермудський Трикутник, і суворо запитує:
-    Дати в ніс?
-    Нє! – Відповідають вони хором.
-    То може вам зірку з неба? Якого милого ви тут забули?
-    Та ми, хочемо, тобто я хочу бути твоїм Квадратом, бо моя Гіпотенуза, не надійна трохи, а взагалі то в мене мрія така. А він – Один, мій друг. – Каже Квадрат Гіпотенузи.
-    Заплутано у вас, і запущено все так, що я нічого не розумію, хоч бери і сам в собі пропадай від вашої бесіди.
-    Пане, Бермудський Трикутник, не хвилюйтесь я стану одним твоїм ідеальним розумом на одну мить і ти все зрозумієш. – Каже Один.
І став Одни одним ідеальним розумом Бермудського Трикутника. І в одну мить зрозумів Бермудський Трикутник усе.
А зрозумів він те, що він Колотить воду, звідки всі черпають Все. І зрозуміло Все, що його черпають не по приколу і перестало ображати Один. І став Одни великим, і здійснилось бажання Квадрата, бо Бермудський трикутник охопив площину реальності його Гіпотенузи і всі стали жити, поживати і добра наживати в Одному Великому Світі.

http://ivanochko.org.ua

Жити сьогоднішнім днем

Кажуть, що жити це не тільки змінюватись, а й залишатись собою. От багато є таких, хто говорить, що він живе сьогоднінім днем, але скільки серед них є тих, хто має уявлення про глибину цього поняття. Якщо розглядати життя людини як цілісне явище, із незацікавленої точки зору, як це умовно міг би зробити світ у якому ми живемо, то безперечно воно на часовому відрізку десь починається і десь закінчується.

А тепер повернімось до нашого життя і тих, хто живе сьогоднішнім днем. Майже кожен хто так говорить забуває про своє майбутнє і вижимає із сьогоднішнього все що дозволяють йому ресурси, які знаходяться у володінні.

Вважаю, що жити сьогоднішнім днем, це брати сьогодні все від всього, що було в минулому і може появитись в майбутньому для реалізації суті власного життя, яка як правило зводиться до досягнення основної життєвої мети. Цю мету ми можемо і не усвідомлювати, але вона завжди є. Коли ця мета зникає людина самознищується і це правильно. Суть життя людини є багаторівневою, починаючи від простого виживання і закінчуютчи цим же виживанням. Це не тавтологія, а мається на увазі людина як носій біологічного життя постійно прагне вижити аж до моменту подолання бар'єру власної смерті. Тобто її життя не повинно мати кінця так само як його немає наш всесвіт, це важко осягнути але тим не менше, заперечити таку можливість неможливо. На сьогодні дана тема лежить в розділі "фантастика"... чекаємо, що буде завтра )))

Якщо допускати щось подібне то природа всесвіту не стане ділитись із природою людини такими можливостями, доки не впевниться у її достойності володіти безсмертям, а це вже тема духовна, якраз із відти звідки віє вітер кохання, за яке представники людської раси чомусь готові віддавати все що в них є разом із собою... цікава особливість правда?

http://ivanochko.org.ua